— Ти уже доросла, доню! Хочеш розлучитись з чоловіком – твоє право, але про те, щоб повернутись з дитиною до нас з татом і мови бути не може. Ми тебе виростили вивчили, дай і нам для себе пожити. Твоє життя, твоя особиста справа

— Ти уже доросла, доню! Хочеш розлучитись з чоловіком – твоє право, але про те, щоб повернутись з дитиною до нас з татом і мови бути не може. Ми тебе виростили вивчили, дай і нам для себе пожити. Твоє життя, твоя особиста справа.

За столиком кафе сиділи дві жінки років п’ятдесяти, мабуть, давні подруги, і жваво розмовляли. Одна з них, блондинка в окулярах. Друга – дорого і зі смаком одягнена яскрава брюнетка – справляла враження рішучої особи, яка знає, як жити. Брюнетка охоче ділилася своїми знаннями з подругою.

– Ми з чоловіком своїй дочці три роки тому перед весіллям сказали відверто, – мовить брюнетка. – Мовляв, дочко, все, що могли, ми тобі дали, і навіть більше. До двадцяти трьох годували, навчали, одягали, розважали, на ноги ставили, хоча за законом зобов’язані були тільки до вісімнадцяти. Далі давай сама. Нам, батькам, треба встигнути ще пожити для себе, тому, будь ласка, більше на нас не сподівайся.

– Та ну! – зітхнула блондинка в окулярах. – Скажеш теж, «давай сама» … У житті різні обставини бувають. І що значить «до вісімнадцяти зобов’язані, а потім ні»? За дітей завжди серце у батьків не на місці, скільки б років їм не було. Можна подумати, якщо дочка до тебе завтра з’явиться з речами, ти її на поріг не пустиш і відправиш назад до чоловіка, або на вокзал?

– Ну, так. Відправила її назад до чоловіка – саме в такій ситуації! – засміялася брюнетка. – З’явилася наша красуня з дитиною – на той момент чотиримісячною – і сумкою з памперсами. Я, каже, розлучатися буду, напевно.

– Оце так! – охнула блондинка. – Нічого собі! А що трапилось? Ти не розповідала …

– Так там і розповідати нема про що! Непорозумілася вона з чоловіком. Перестав він їй, бачте, давати гроші відколи вона в декретній відпустці.

– Як перестав?

– Та так. Забрав всі карти, в тому числі і з декретними грошима. Каже, якщо тобі щось треба, скажи, я куплю. І дійсно, купує. Сам привозить продукти, платить за комуналку, якщо що потрібно дитині – одяг, іграшки, памперси – теж без проблем. Після появи малюка, поїхали в магазин, купили їй пару суконь на літо, босоніжки … Але ось тільки готівкові гроші чоловік їй в руки давати не хоче.

– А чому?

– Каже, щоб не гуляла з дитиною по магазинах і супермаркетах, нічого там робити. Ну, це офіційна версія. Що вже там насправді у них сталося, не знаю. Поки обидва працювали, таких проблем не було, а в декреті ось.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>