«Феномен Олега Винника»: Хто він, блакитнооке щастя українських жінок і звідки він взявся, приголомшливі факти з життя співака

«Феномен Олега Винника»: Хто він, блакитнооке щастя українських жінок і звідки він взявся, приголомшливі факти з життя співака

Його називають українським Стасом Михайловим, слова його пісень знає кожен другий, його обожнюють жінки та не тільки, та що тут казати він збирає стадіони (він зібрав «Україну» тричі поспіль). Олег Винник — тихе блакитнооке щастя тисяч українських жінок. Здавалось би, нічого особливого, проте його усмішка, голос та харизма зводять з розуму багатьох. Передає Корупція.Стар

Не зважаючи на грандіозну популярність, Олег Винник досить рідко дає інтерв’ю і намагається не розповідати про своє особисте життя. Щодо біографії, то вона загальновідома, і це — дивовижна історія успіху та кар’єрного зростання. Історія, яка швидше нагадує сюжет фільму, аніж реальну історію.

Світловолосий хлопчик, якого пізніше назвали Олегом з’явився на світ на Черкащині наприкінці липня 1973 року. Школу закінчив у сусідньому районі. Ще з самого дитинства хлопець проявляв талант до співу і намагався по-різному його показати. Брав активну участь у шкільному житті, самотужки навчився грати на електрогітарі.

Після школи хлопець вступив на хормейстерський відділ Канівського училища культури. Там викладачі розгледіли талант хлопця і порадили йому зайнятись вокалом. У ці роки Винник став гітаристом місцевої групи, з якою підкорив не одну сцену.

Вже в 20 років обдарований юнак став солістом Черкаської філармонії.

Цікавим є той факт, що мати співака й досі живе у його рідному селі. За словами Олега, до неї періодично навідуються всякого роду журналісти і шанувальники з метою розвідати побільше інформації. Одна така розвідка закінчилась трагічно. Як розповів сам співак, після зустрічі з однією з його прихильниць, яка нахабно приїхала в село, мама потрапила до лікарні.

Разом з хором, у якому працював, Олег потрапив у Німеччину — по культурному обміну.Там він побачив, по-перше, «як люди живуть», по-друге — плакат мюзиклу «Привид опери». І раптом зрозумів, що хоче співати в мюзиклах.

І це стало його мрією. Повернувшись в Україну, Олег почав шукати всі можливі способи повернутись назад в Німеччину.

Для початку найняв репетитора з німецької мови, а пізніше знайшов програму з обміну: оселився в родині німецького хірурга, возив його дітей в школу, викладав їм музику і вокал, паралельно відвідуючи різноманітні прослуховування.

Знаковою для нього стає зустріч з  викладачем вокалу Джоном Леманном, який став першим фанатом молодого таланта. В ході дворічного навчання в Гамбурзі Олег відшліфовує свою майстерність і за допомогою авторитетного музичного педагога вокальний спектр хлопця значно розширився і в виконанні різних сценічних ролей, він з легкістю співає і тенором, і баритоном.

Перші ролі Олега були пробними. Протягом 2 років співак грав епізодичні ролі у відомих німецьких мюзиклах. А у 2003 отримав свою мрію —  зіграв головну роль  у мюзиклі «Знедолені» за однойменним романом Віктора Гюго. Винник отримав визнання, овації, любов публіки і ще до всього цього престижну відзнаку — «Новий грандіозний голос 2003» за версією авторитетного європейського музичного видання.

І тут почалось — виснажливі тури, постійна участь в кількох проектах одночасно, а також знімання в різноманітних телепередачах. Винник став успішним і затребуваним, так як і хотів.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже

← Тисніть "Подобається" та читайте нас на Facebook