Змушу усіх нардепів і їх синів: Доброволець своїм постом розірвала соціальну Мережу

В мирні часи, дизайнер, геральдист, видавець за фахом, наша героїня не могла навіть уявити собі, що так круто зміниться її життя та життя її України. 18 лютого, під час найактивнішої фази боїв на майдані «народилася» майбутня Маруся (тоді ще Олена).

Вона організувала в контакті групу під назвою «Допомога пораненим Майдану», хоча сама лежала хвора але зкоординувала сотні людей, що тоді допомагали один одному.

Їй, як і всім нам, не вдалося тоді відсвяткувати перемогу, оскільки невдовзі почалась анексія Криму, а згодом і Донбасу. Побратими з козацької сотні назвали її Марусею за отаманський характер а бійці Правого сектору «доукомплектували» позивним Звіробій, за непохитну позицію до знищення ворогів України.

Разом зі своїм чоловіком, якого побачивши після майдану одразу ж охрестила Ведмедем, Маруся організувала полігон початкової військової підготовки під Києвом. Їй виказали свою довіру безліч волонтерів, оскільки в них на очах, продукти та амуніція відвозилась до важкодоступних позицій на кордоні між Україною, вже сепарським Донбасом та росією. В той же час, волонтери інструктори збирались на Марусиному полігоні тренувати всіх бажаючих.

 

Особистий страх втратити українську землю для своїх дітей, не надавав їй спокою. Закрити очі на війну вона не змогла і вже її добровольці були нею прилаштовані до 79ї бригади ВДВ. І вже нові хлопці просилися на її вишколи й до її бригади, у склад її ведмедів. Як відмовляти, коли своїм бійцям постійно чогось не вистачає на передовій? Продукти треба, форма треба, взуття швидко зношується. Маруся лишалася мамою не лише для своїх дітей але й для своїх бійців, знаходила завжди на них час та ніколи не відмовляла в допомозі. З-під землі знаходила потрібні ресурси, якщо її ведмедикам в чомусь було скрутно.

Вже рік минув як Марусині ведмеді, зразковим підрозділом славлять її справу в лавах 79 бригади. Тепер її запросили, створити такі ж підрозділи й для інших бригад високомобільних десантних військ.