Баба Люба втратила всю рідню – доньку, сина і онука. Але через рік тиші неочікувано задзвонив телефот – це був Пашка

-Ба, не плач. У мене тут іспити. Як здам і визначуся куди мені вступати, так відразу до тебе на цілий місяць. Так скучив за твоїми пиріжків. Ти там тримайся.

– Пашенько, квіточку мій. Дякую що зміг зателефонувати. Якщо зможеш, подзвони ще – продовжувала ридати бабуся.

– Ба, ну ти чого? Хочеш щодня дзвонити буду? У мене тепер такий тариф хороший. Тобі дзвоню безкоштовно.

– Батьки там як?

– Як в раю! Мені здається вони переживають другий медовий місяць. Все бабулько, мені час. Завтра подзвоню. Цілу. Бувай!

У трубці почувся тиша. Любов Сергіївна піднялася. Підійшла до ікони і перехрестилася тремтячою рукою. А потім вирушила в магазин. Муки треба купити. І дріжджів. А як правда відпустять. Залишилося два тижні. В очах баби Люби запалилися іскри життя.

Пашка натиснув відбій. Дивна якась бабуся сьогодні. З днем ​​народження не привітала. Плакала. Здає напевно бабуся. Треба і правда кожен день їй дзвонити. Старенька вона вже. Скоро 60 років.

Два тижні пролетіли як один день. Павло здавав іспити. Щовечора дзвонив бабусі і за розкладом розмовляв з нею. Розповідав про іспити. Про випускний. Бабуся, яка раніше любила повчати онука, тепер все більше мовчала і тільки зітхала.

– Мам, я прийшов! – Павло пройшов у ванну вимити руки.

З кухні пролунав незадоволений голос мами.

– Паш, ми все розуміємо, що ти завантажений. Що у тебе іспити і вступ. Але ти можеш знайти хвилину і зателефонувати бабусі? Вона у нас одна залишилася. Вона дзвонить мені і скаржиться що ти її забув.

– Отетеріти! – Пашка зайшов на кухню. – Ма, я їй щодня дзвоню. Давай зараз при тобі подзвоню і поговоримо втрьох.

Павло набрав бабусин номер, збережений в телефоні.

– Алло! Ольгоа Віталіївноа! Поясніть мені і моїй матері, дружині Вашого сина, чому Ви говорите, що я Вам не дзвоню?

– Пашенько, пробач мене стару. Я на третій день зрозуміла, що ти помилився номером. Ну не змогла я тобі зізнатися. І відмовитися хоча б від ілюзії щастя. Від ілюзії що моя сім’я жива.

Через тиждень баба Люба пекла пироги. А Пашка з батьками їхав у село, знайомитися з новою бабусею.

Автор – Таша Лукінова

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже

← Тисніть "Подобається" та читайте нас на Facebook